|
Мовчи, прошу,не треба зайвих слів,поринь думками прямо крізь віки,зайди у океан, що обмілів,з долоні струсиш золоті піски.Нехай ніхто не чує звуку лір,коли збереш хоч пригоршню одну,розсиплеш сяйво, спопелиш ефір-розквітнуть срібні лілії зі сну...Побачиш,Місяць кидає до ніг одну-єдину незбагненну мить:по срібних сходах мчить Єдиноріг,руйнує темінь,полум"ям огнить...(сл.Л.Ланська)
|
